Будова, зведена наприкінці XIX ст. родиною вірменських торговців Алач. Це проект заможної родини. Будинок представляє власну особистість, будучи будовою, зведеною в елліністичному стилі з бароковими оздобленнями.

 

Структурно «будинок одноповерховий, сильно підвищений над підвалом, з камінного фундаменту та цегляними стінами. Будинок складається з головного коридору в квадратному плані та фасадом до вулиці, і розширенням на східній стороні. Кімнати мають стелі з гіпсовою штукатуркою, які представляють квітчасті мотиви та арабески. В одній з кімнат зберігається плиткова пічка, оздоблена квітчастими мотивами (датує XIX ст.). Центральний корпус відзначається легко виділеним ризаліт входом, трошки вищим від сторонніх крил, що має фронтон з мансардним вікном та горище з перилами. Півколони з композитною капітеллю та фундаментом, оздобленим штукатурними рослинними мотивами, підтримують напівкруглу аркаду, у якій прикріплені двері. Над входом, посередині аркади, прикріплений медальйон, який тримають два персонажі в горельєфі. Східний фасад з ризалітом, підкреслюючи другий вхід у будинок, який має двосторонні сходи, покритіÂ  оздобленнями з кованого заліза. Вікна обрамлені півколонами з композитними капітелями та квітковими оздобленнями фундаменту. Над входом, через карниз, стоїть фронтон з квітковими мотивами в оточенні двох перил. У кутах фасади рустика. Карниз, підпертий на мурованих консолях та ритмований прямокутними коробками та нішами». (Національна Культурна Спадщина побудов повіту Вранча – Музей Вранчі)

В 1950 р. будинок переходить у державну спадщину, будучи націоналізованим. У наступному році він був переданий Повітовому музею, а разом з цією заміною стає одним з найважливіших музейних відділів з Фокшань, у якому зберігаються цінні експонати та археологічні докази.